План к тексту "Як галка кота провчила"

Оповідання про птахів, тварин, дітей

ЖивутьПетько з Вовкою на останньому поверсі багатоповерхового будинку, але завікнами їхньої квартири. завжди гамірно. У вітах густого осокора, щоверхівкою сягає вище даху, од світанку до смерку вовтузяться й верещатьгоробці, на підвіконнях та на бильцях балкона воркують голуби, зимоюприлітають подзьобати сала синички.
Їхній попелястий кіт Тихін до пташиного галасу давно звик, ніби й уваги не звертає на пташок за вікнами. Та варто якому-небудь зухвальцеві перескочити через лутку вікна чи балконних дверей--пиши пропало. Блискавичний стрибок - і роззява навіть не писне в його пазурах.
Та одного разу й Тихонові довелося ганебно тікати.
Накухні в них, як і в усіх сучасних квартирах, є душник, забранийрешіткою. Як він там, цей душник, виводиться назовні, хтозна. Тільки зтого душника якось ранньою весною почали долинати таємничі звуки: шу-шу-шу!
Спочатку ніхто не звертав на це уваги, але шарудіння не припинялося і день, і другий...
- Не інакше, як пташка туди втрапила,- сказала бабуся.
Тато підставив табуретку і поліз заглядати в душник, але нічого за решіткою не побачив. Тільки час від часу все-таки чулося: шу-шу-шу!
Взявшимолоток і стамеску, тато вибив решітку. Відчинився чорний від кіптявиотвір, що вів кудись угору, але там нічого не було видно.
- Так це нам причулося! - сказав Петько. - Кому охота у сітку залазити?
Вовказ Петьком уже почали прибирати в кухні сміття, коли зверху раптом щосьшумно посунулось і на поличку, яка саме була під душником, виваливсяптах.
Хлопці зразу й не розібрали, хто це. Птах був скуйовджений,розтріпаний, у павутинні й смітті. Він спокійно, ніби все життя тутпрожив, огледівся, струснувся і почав розправляти своє переплутанепіря. А коли трошки причесався, Петько з Вовкою побачили, що це галка.Вона подивилась на них одним оком, потім другим, потім уважно глянуласобі під ноги і почала, ніби нічого не трапилось, клювати сухарі, щосушилися на поличці.
- Вона ж голодна! - першою схаменулася бабуся і поклала їй на поличку шмат свіжої білої булки.
Галкаприйняла булку прихильно, навіть не відійшла, коли бабуся рукупростягла. Води з блюдечка, що їй поставили, вона пити не схотіла, азлетіла в раковину під кран і почала дзьобом ловити краплі, які капали знього.
Почувалася вона в кухні, як у себе вдома. Сіла на ручкусковороди і, не лякаючись ні вогню, ні жару, подивилася, що на нійсмажиться. Погреблася у зіллі, що сушилося на шафі. Злетіла на стіл іпозаглядала в кухлі, що стояли на ньому. І врешті всілася зверху намиснику, поглядаючи вниз то одним, то другим оком.
«Ка-а!» - задоволено повідомила вона.
Отуті зявився на кухні Тихін. Досі він міцно спав після ситного обіду і нечув метушні в домі, а це прокинувся і прийшов повечеряти.
Побачившина полиці живу галку, він широко розкрив зелені очі і якусь мить стояв,отетерілий, потім так заволав, ніби його ошпарили.
«Да-а-йте! - здавалося, благав він. - Да-а-йте!»
В голосі і в очах його не було ні злості, ні мисливського запалу, тільки прохання.
Галкане злякалась появи кота. То одним, то другим оком вона безтурботно йогорозглядала, ніби вперше бачила таку галасливу істоту.
- Треба його прогнати,- сказав Вовка.
- Чекай, побачимо, що далі буде,- зупинив його Петько.
«Дайте, да-ай-те! - волав Тихіш - Да-ай-теї»
І раптом Галка зірвалась з мисника і з войовничим криком, розпростерши крила, полетіла прямо на Тихона.
- Рятуйте Тихона! - злякано закричала бабуся, змахнула рукою, в якій була чашка з чаєм, і весь чай виплеснувся на бідолашного кота.
Татокинувся ловити галку І перечепився через табуретку. Вовка з перелякузабився в куток між шафою та холодильником, а Петько реготав. Тихін,завивши від жаху, кулею вилетів з кухні. А галка, зробивши в повітрікрутий поворот, сіла на шафу, переможно прокричала своє «ка-а!» І, поблискуючи оком-намистинкою, почала чистити пірячко.
Тогодня Тихін так і не вечеряв. І вранці наступного дня не прийшов накухню, ховався в спальні. Довелося Вовці його тут і годувати.
Тількиколи галка, прокричавши щось прощальне, вилетіла у відчинене вікнонадвір, кіт, обережно прислухаючись, заглянув до кухні.
Галка ще кілька разів прилітала на підвіконня, клювала крихти з горобцями, заглядала крізь шибки до квартири.
А Тихін після того на пташок більше не полював.