Скласти твір про соловейка
Десь зовсім близько від них невгамовно виводив свою пісню соловейко. Спершу, коли починав заливатися, здавалось, що у горлечку в нього билася маленька співуча намистинка. Короткий свист — і ось вона вже вискакувала з дзьобика і стрімко летіла над лісом, а за нею’вискакували такі ж самі намистинки, з всі вони нанизувалися у довгий невидимий разок. Потім нитка на тому разку рвалася і намистинки падали в лунке озеро: буль! будь! буль!.. Соловейкові жаль ставало їх, і він заходжувався ойкати, схлипувати. Далі сам же себе вмовляв: цить! цить! цить! цить! Швидко заспокоі’вшись, розщедрювався і без жалю розсипав навкруги коштовності: камінщ-само-цвіти, янтареві бусинки, червоні коралі, срібні сережки, золоті колечка. А як не ставало Тх, радісно дзвонив у прозорі кришталеві дзвоники, що ВИСІЛИ поряд на гілочці: дзінь! дзінь! дзінь!..
Форма вопроса доступна на