Твір на тему осінь чарівна господарка

Я люблю осінь хоча вона й не така тепла весела як літо.Часто вона похмура дощлива але все одно вона залишається чарівною господаркою казкової пори.Дерева скидають обпалене за літо листя. Здається, що стовбури темніють, вони втомилися й хочуть спати. Невгамовні дрібні павучки з неймовірною швидкістю плетуть павутини, і ти, не бачачи, зриваєш їхньої пастки. .Колючі каштани немов осінні їжачки котяться по землі то тут то там. Тільки шурхіт і погойдування трави видає їхня присутність. Ще літають бджоли. Їх мало, а поле їх важкий і милостивий. Самотній метелик погойдується на важкій квітці реп’яха. Вона може так довго сидіти, склавши крила, що, здається, не злетить уже ніколи.