Найдіть текст Гравер про Тараса Шевченка прошу дуже сильно

Тарас Шевченко належить до світових геніїв, в яких мистецький ілітературний талант розвивалися однаково, з божою іскрою. Поет від бога,творчість якого увібрала в себе дух, характер і прагнення народу, залишивнам у спадок безсмертного «Кобзаря», добре знаний як прозаїк ідраматург. Вразлива і стражденна душа прагнула продовжити своє буття вгармонії, а іноді й у контрастах ліній, барв і пластики. І на малярській нивіхудожника спостерігаємо широкий діапазон творчості: портрети, жанровікомпозиції, краєвиди, малюнки на біблійні, історичні, літературні сюжети,книжкові ілюстрації. Найбільшого визнання за життя отримав за гравюри.Гравюра як одна з технік образотворчого мистецтва здавна займалаодне з найважливіших місць і користувалася популярністю як масовий іводночас демократичний вид художньої творчості. Вона здавнасупроводжувала друковане слово, починаючи зі Святого письма.В Україні гравюра почала активно розвиватися з XVI ст.Особливо приваблював Тараса Шевченка офорт своїмиілюстративними властивостями. Він був знайомий із технікою сталериту,мідьориту, цікавився гальванопластикою. Саме в цій новій техніцігальванокаустики Т. Шевченко зробив ілюстрацію до книжки професораМюнхенського університету Франца Кобеля в перекладі російськоюмовою «Гальванография, или способ производить гальванически медные доски для печатанья кистью работанных рисунков» (1843). Як зразокштрихового рисунка на мідній дошці Шевченко ілюстрував сцену зтрагедії В. Шекспіра «Король Лір». Це була перша в Російській імперіїспроба нового електрохімічного способу травлення мідного кліше.Що ж являв собою цей новітній спосіб? Суть його полягала в тому,що заґрунтовану пластину з нанесеним спеціальною голкою штриховимрисунком сполучали з позитивним полюсом під час гальванічногопроцесу. Під дією електричного струму дошка віддавала частинки міді зоголених голкою місць. Регулювати процес витравлювання можна булошляхом закривання лаком вже протравлених зображень.Різниця між травленням кислотою та електричним струмом полягаєв тому, що електричний струм проводить травлення тільки в глибинуметалу, а кислотою – і в глибину, і в ширину.Добре знаючи процес гальванізування, Тарас Шевченко почавтиражувати в цей спосіб свої різьбярські роботи, зроблені на засланні.Був він добре обізнаний і з технікою літографії. У заяві до куратораКиївського учбового округу Траскіна з проханням призначити йоговчителем малювання в Київському університеті Шевченко зазначив, що,окрім малювання, зобов’язується виконувати «все поручения начальствапо части литографирования в состоящем при университетелитографическом заведении». На засланні в листі до Бр. Залеськоговисловив бажання видрукувати способом літографії альбом «Притча проблудного сина».Вагому частину в малярському доробку Тараса Шевченкастановлять офорти.Саме за свої офорти вже наприкінці життя Шевченко здобув,безсумнівно, заслужене звання академіка. 2 вересня 1860 р. Рада Петер-бурзької академії мистецтв присвоїла йому звання академіка гравюри. Удипломі зазначалося: «Санкт-Петербургская императорская Академия художеств за искусство в гравировальном художестве признает и почитаетхудожника Тараса Шевченко своим академиком...».Шевченко був видатним офортистом XIX ст., основоположникомновітнього гравірувального мистецтва в Східній Європі.Офорт приваблював митця своїм демократичним змістом. Ця новатехніка гравюри була винайдена на початку XVI ст. в Західній Європі,особливої популярності набула в період творчості відомих художниківА’Дюрера, Ж’Калло, Ф. Рембрандта, Ф. Гойї та багатьох інших.Під час навчання Тараса Шевченка в Академії мистецтв офіційно невивчали техніку офорта, тому він мав оволодівати нею самотужки, щоблискуче й зробив. У своїх студіях він, ймовірно, послуговувавсяпорадами професорів Ф. Бруні, О. Єгорова, братів Олександра і КарлаБрюллових, а ознайомитися з процесом виготовлення офортів йомудопомагали друзі-художники.Чудовою практикою в освоєнні цієї техніки були його численнірисунки олівцем, пером, малюнки сепією, ілюстрування книжок.