Конспект "бакоро в зарубіжній літературі"

Бароко (від італ. barоссо, фр. baroque — дивний, неправильний) —літературний стиль у Європі кінця XVI, XVII й частини XVIII ст. Термін«бароко» перейшов до літературознавства з мистецтвознавства на череззагальну схожість у стилях образотворчих мистецтв і літератури тієїдоби. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використавФрідріх Ніцше.Цей художній напрям був спільним для переважної більшостієвропейських літератур. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не булойого запереченням. Відійшовши від властивих ренесансній культуріуявлень про чітку гармонію та закономірність буття й безмежні можливостілюдини, естетика бароко будувалася на колізії між людиною та зовнішнімсвітом, між ідеологічними й чуттєвими потребами, розумом і природнимисилами, які уособлювали тепер ворожі людині стихії. Для бароко як стилю,породженого перехідною добою, характерним є руйнуванняантропоцентричних уявлень доби Відродження, домінування божественногоначала в його художній системі. У бароковому мистецтві відчуваєтьсяболісне переживання особистої самотності, «покинутості» людини впоєднанні з постійним пошуком «втраченого раю». У цих пошуках митцібароко постійно коливаються між аскетизмом і гедонізмом, небом і землею,Богом і дияволом. Характерними ознаками цього напрямку були такожвідродження античної культури і спроба поєднання її з християнськоюрелігією.Одним із панівних принципів естетики бароко стала ілюзорність.Митець своїми творами повинен був створювати ілюзію, читача требабуквально приголомшити, змусити його дивуватися за допомогою введення дотвору дивних картин, незвичних сцен, нагромадження образів,красномовства героїв. Поетика бароко характеризується поєднаннямрелігійності та світськості в межах одного твору, наявністюхристиянських та античних персонажів, продовженням і запереченнямтрадицій Відродження. Однією з основних рис барокової культури є такожсинтез різних видів і жанрів творчості. Важливий художній засіб улітературі бароко — це метафора, яка є основою для вираження всіх явищсвіту і сприяє його пізнанню. У тексті барокового твору відбуваєтьсяпоступовий перехід від прикрас і деталей до емблем, від емблем доалегорій, від алегорій до символу. Цей процес поєднується з баченнямсвіту як метаморфози: поет повинен проникнути в таємниці безперервнихзмін життя.Герой барокових творів — здебільшого яскрава особистість ізрозвиненим вольовим і ще більш розвиненим раціональним началом, художньообдарований і дуже часто шляхетний у своїх вчинках. Стиль барокоувібрав у себе філософські й морально-етичні уявлення про навколишнійсвіт і місце людської особистості в ньому.Серед найвизначніших письменників європейського бароко —іспанський драматург П. Кальдерой, італійські поети Маріно і Тассо,англійський поет Д. Донн, французький романіст О. дЮрфе та деякі інші.Барокові традиції знайшли подальший розвиток у європейських літературахХІХ-ХХ ст. У XX ст. зявилася й літературна течія необароко, якуповязують із авангардною літературою початку XX ст. та постмодерноюкінця XX ст.