Міф про Акара і Декара
Колись, за сивоїдавнини, в Афінах жив великий митець, різьбяр і будівничий Дедал,нащадок царського роду.Учнем Дедал а став його небіж Талос, ще підліток, але такий тямущий іздібний, що сам Дедал чудувався, як швидко хлопець од нього все переймаєі сам уже створює дивовижні речі.Одного разу, гуляючи з Дедалом по Акрополю, Талос спіткнувся і впав звисоти. В його смерті афіняни звинуватили Дедала, мовляв, той іззаздрощів надумав позбутися свого учня і сам зіштовхнув його вниз. Іафінський люд засудив митця до вигнання.Кинув Дедал напризволяще свою майстерню і недовершену роботу, сів накорабель, довго плив і нарешті дістався до острова Крит. Царював тамМінос, чоловік розумний і владний. Він щиро зрадів Дедалові, бо славамитця давно вже досягла критських берегів.Цар Мінос одразу запросив до себе Дедала, загадав йому багато роботи,був щедрий і спершу навіть ласкавий. Він одружив Дедала з гарноюкритянкою, і та народила афінянинові сина Ікара. Та митець тяжко сумувавза батьківщиною і почувався на Криті рабом.Минали роки, а Дедал ніяк не міг забути далекої батьківщини. Дружинайого померла, і тоді він надумав будь-що дістатись із сином до Афін.Митець знав, що Мінос ніколи його не відпустить і що ніхто, боячисьцарського гніву, не допоможе йому втекти, а варта впіймає і приведеназад до палацу.Якось сидів Дедал на березі моря, журно дивився на білих чайок, щокружляли над хвилями, і раптом йому сяйнула смілива думка: «Нехай Міносзакрив мені путь через море, нехай він усім володіє — і водою, і землею,але небо — не його володіння, небо вільне! Треба навчитись літати вптахів!»Тепер увесь вільний час Дедал робив із пташиного пір’я великі крила.Насамперед він ладнав одну до одної малесенькі пір’їни, а тоді бравдовші й довші. Потім міцно стягував їх мотузком, клеїв воском і вигинав,щоб були як у справжнього птаха. Нарешті крила були готові, великі —Дедалові, трохи менші — Ікару. Митець прикріпив свої до спини й до рук,змахнув ними і легко знявся в повітря. Покруживши, він опустився наземлю і став повчати Ікара: — Не можна підійматися дуже високо, синку,бо це там палюче, воно розтопить віск — і пір’я розлетиться. А низьконад морем теж не лети, щоб хвилі не замочили тобі крил. Треба триматисясередини, запам’ятай це, Ікаре, тільки середини. Будь слухняний, нешукай власної дороги, а лети просто за мною. Він навчив його літати. Анаступного дня, щойно ясне сонце виринуло з далеких глибин океану, вонизнялись у безхмарну блакить.Ікар спершу слухняно летів за батьком. Почуття лету, дивовижне, незнане,сповнило його душу неймовірною радістю. У захваті Ікар забув забатькову засторогу й полинув вище, ще вище, аж до золотого сонця.Зненацька хлопець відчув, що крила вже не так міцно тримають його, якспершу. Пекуче сонячне проміння розтопило віск, пір’я посипалося додолу,і марно тепер юнак махав уже безкрилими руками.— Батьку, батьку, я гину! — відчайдушно крикнув Ікар і зник середзелених морських хвиль.Не чув того крику Дедал, та, ще раз озирнувшись, не побачив за собоюІкара. Розпачливо кружляв він у повітрі, гукаючи сина, а тоді примітивна хвилях розкидане пір’я. Нещасний батько все зрозумів і мало незбожеволів з горя, та мусив летіти далі, до найближчого берега.То був чималий острів. Довго блукав по ньому Дедал, поки хвилі прибилидо берега юнакове тіло. Убитий горем Дедал поховав тут сина, і відтодітой острів зветься Ікарія, а море довкола люди і досі звуть Ікарійським.І цікаво, що втіленням одвічної мрії людства про крила став нерозумний, розважний Дедал, знаменитий винахідник, митець, а неслухняний,завзятий хлопець Ікар, який перший відчув радість вільного лету івіддав за це власне життя.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/dedal-ta-ikar-chitati/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
