Як у лісовій пісні відтворюється проблема людини і природи
Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії «Лісовапісня», звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося надприродою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам невистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити вгармонії з оточуючим світом.Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям,за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не зявляєтьсяЛюдина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, всезалишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і йогомешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вівгосподарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбута на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював: Що лісове,то не погане, сестро, —усякі скарби з лісу йдуть. Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти,дядько Лев знаходив порозуміння, памятав про їхні закони. Лісовімешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні.Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу тазлагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бутитам похованим: Як буду вмирати,то прийду, як звір, до лісу, —отут під дубом хай і поховають... Але ось зявляється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихідкладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісоважителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини.Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки іповедінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий докраси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Коханнявідкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка,чужа брехні та заздрості, підлості та дрібязковості. Вона почала вчитиЛукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти йогорадощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такогосвітовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам неусвідомлював: Я тебе за те люблю найбільше,Чого ти сам в собі не розумієш... Для Мавки все було простіше, тому що вона — чистий лісовий дух упрекрасному дівочому тілі, який за своєю природою вище сірості, бруду,суєти, тому іншою бути не могла. А Лукаш був людиною, душа якоїскладається з двох половинок: світлої і темної. Світла частинарозквітає, коли людина знаходить взаєморозуміння з природою. Якщо жперемагає темна частина, то природа відчужується від неї. Це ілюструєтрагедія Мавки та Лукаша.Клопіт про насущний хліб, про земне майбутнє пророщує в ньому першіпаростки цинізму та захланності. На догоду матері одружившись зКилиною, він довершує справу. Лукаша засмоктує суєта. Він маліє підгнітом жіночих докорів і намов, глумиться над коханням, яким раніше щиродорожив, порушує лісові закони. І врешті отримує те, що заслуговує:родина його загрузає у ворожнечі і злиднях.Лукаш та його сімя сповна заплатили за неповагу до лісовихзаконів. Дядько Лев помер, і не було кому дбати про взаємну згоду міжлісовими мешканцями та людьми. Порушилась гармонія. Люди зрубали дуб,понищили ліс, відмочувати в озері коноплі. Духи лісу почали мстити. Куцьговорить: «Віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять— зновзаїжджу», «Ще ж Водяник стіжка їм підмочив, а Потерчата збіжжя погноїли...»Лукаш занадто пізно зрозумів, що втратив найдорожче. Мавка іКили-на — як дві половини Лукашевої душі. Одна обдаровує шляхетністю,втілює ідею гармонії людини і природи; друга — порушує цю гармонію,нівечить його самобутність і вільний дух.Але вона знову прийшла, його дивовижна Мавка. Повернулася, сумна ізгорьована, бліда, у чорній сукні і сірому непрозорому серпанку. Силоюсвого кохання Мавка врятувала Лукаша і повернула йому людську подобу тазагублену душу.
