Аналіз вірша "Під чужим небом" Євген Маланюк
Вірш «Під чужим небом»яскраво описує стан душі Меланюка у вигнанні. Навіть перебуваючи закордоном, поет не перестає боротися за свою землю як теперішній патріот,але і як теперішній син Маланюк сумує за рідним краєм («Чужі: і земля, інебо тут, і люди…») і не знаходить собі місця в «тій» житті («Чому ж яотут?..»). І ця туга за Батьківщиною пронизана такою любов’ю йліричністюВіршові розміри вірша «Під чужим небом» чотиристопний ямб, чотиристопнийта п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест.Вірш складається з 5 частин, які мають різну ритмомелодику,тональність, настрій, від теплих спогадів до відчаю, їх об’єднує мотивностальгії, в кожній частині ми бачимо стомленого життямчоловіка… Він хоче просто повернутися додому, до своєї України.Його не радує перебування у чужій, нехай і більш розвинутій,цивілізованій і вільній, державі. Виявляється, що туга заБатьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добревідчув це на собі. Кожна частина має свій ритмомелодійниймалюнок, що відповідає настрою автора (від теплих спогадів довідчаю, підкріпленого алкоголем).З цих згадок ми розуміємо, якою він бачить Україну… Ліричнийгерой сумує за херсонським степом, за річкою Синюхою, заполями, круками, вітряками… Але не усе так приємно і безхмарно…Автор пригадує як «кревний край кона в останній муці», як«крапле кров росою з чорних ран». Ми бачимо іншу, більшовицькуУкраїну. Україну крові і вогню, страху і смутку… Але авторвсе одно любить власну землю, бо хто ми без Батьківщини?Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Уседобре — цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідноїХерсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привітурідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, алеповороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина.Виявляється, що туга за батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, іпоет добре відчув це на собі.
